Про район

 

 

 

 

Томашпільський  район

 

Голова райдержадміністрації	Закорченний Олександр Григорович (Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність»)
Голова районної ради	Коритчук Дмитро Іванович (Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність», обраний на посаду19.11.2015 року)

   

Загальні відомості про район (місто)

Площа –0,778 тис. кв. км (2,9 % від площі області), з них: сільськогосподарські угіддя  -  78 % (в т.ч. рілля – 69 %), ліси – 13 %, інше -  9 %.

Кількість населених пунктів – 34, в т.ч. селища міського типу - 2,                32 сільських населених пункти (22 сільських рад).

Населення – 33,7тис. осіб, в т.ч. міського – 13,3 тис. осіб, сільського – 20,4 тис. осіб.

На території району утворені об’єднані територіальні громади Томашпільська та Вапнярська

Томашпільська об’єднана територіальна громада

- Суспільно - політична ситуація ОТГ– стабільна;

- голова ОТГ, його політична приналежність– Немировський Валерій Федорович, самовисуванець, позапартійний;

- дані про раду– кількість депутатів – 26;

- більшість у раді (склад)- ВО «Батьківщина» - 3, ВО «Свобода» - 1; безпартійні – 22;

-найактивніші політичні сили – відсутні;

- впливові представники громадського сектору– голова Томашпільської селищної об’єднаної територіальної громади Немировський В.Ф., депутат селищної об’єднаної територіальної громади Залюбівська В.Г., депутат селищної об’єднаної територіальної громади (начальник фінансового управління Томашпільської РДА) Дорось О.М., депутат селищної об’єднаної територіальної громади (завідуючий хірургічним відділенням КУ «Томашпільська ЦРЛ» Гріненко О.О., депутат селищної об’єднаної територіальної громади (директор ВПХПП ТОВ АК «Зелена долина») Моставлюк В.О., депутат селищної об’єднаної територіальної громади Коваль Л.В.

       - релігійні конфесії, тощо- конфесія Української православної церкви та римо - католицької церкви.

Вапнярська об’єднана територіальна громада

- Суспільно - політична ситуація ОТГ– стабільна;

- голова ОТГ, його політична приналежність– Горенюк Олександр Петрович, член ПП «Європейська партія України»;

- дані про раду– кількість депутатів – 26;

- більшість у раді (склад)- ПП «Європейська партія України» - 2,безпартійні – 24;

-найактивніші політичні сили – відсутні;

- впливові представники громадського сектору– голова Вапнярської селищної об’єднаної територіальної громади Горенюк О.П., головний лікар КУ «Вапнярська міська лікарня» Мидинський О.Г., депутат селищної об’єднаної територіальної громади Лисак П.І.

       - релігійні конфесії, тощо- конфесія Української православної церкви, римо - католицької церкви та протестанти.

Суспільно – політична ситуація

Дані про районну раду:

кількість депутатів – 33;

партійний склад: БПП «Солідарність» - 10, ВО «Батьківщина» - 7, Аграрна партія України – 5, Опозиційний блок – 4, Радикальна партія О.Ляшка - 4, ПП «Наш край» - 2, УКРОП – 1.

Найактивніші політичні сили: Активність виявляє БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», Аграрна партія та Радикальна партія О.Ляшка.

Впливові особи: народний депутат УкраїниСпориш І.Д. (БПП «Солідарність»), депутат обласної ради (голова обласної ради) Олійник А.Д. (БПП «Солідарність»).

Впливові представники громадського сектору (організації, об'єднання, спілки):

Томашпільська районна організація Української спілки ветеранів Афганістану, районна спілка учасників АТО, Томашпільська районна рада жінок.

Найбільші релігійні конфесії:  конфесія Української православної церкви та римо - католицької церкви.

Економічний розвиток

Питома вага району в обласному валовому виробництві продукції сільського господарства – 4,2 %, промисловості – 1,5 %, послуг – 0,6 %.

Трудові ресурси  17,9 тис. осіб, рівень безробіття – 5,1 %.

Виробнича спеціалізація району:виробництво зернових та технічних культур, молочної продукції.

Перелік найбільших підприємств району:

Найменування підприємств	Продукція, що випускається	Реалізація продукції на 01.01.2017, млн. грн.
ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»	Продукція рослинництва і тваринництва	570,2
ПСП «Перемога»	Продукція рослинництва і тваринництва	29,1
ТОВ «Зернопродукт Липівка»	Продукція рослинництва і тваринництва	15,7

Гуманітарна сфера

Заклади освіти:загальноосвітні школи – 21 од. із них 1 – навчально – виховний комплекс «Томашпільська ЗОШ І – ІІІ ст. – гімназія», дошкільні навчальні заклади – 24 од. ПТУ – 1 од.

Заклади охорони здоров’я:лікарні - 1 од.; амбулаторії - 8 од.; ФАПів - 19 од.; ФП - 3 од.

Туристичні об’єкти:готелі – 1 од.; об’єкти культурної спадщини (замки, музеї тощо) – 3 од. (Палац к.XVIIIст. с. Антопіль, Палац XIXст.  с. Комаргород, історичний музей ім. І.Д. Черняховського с. Вербова).

Основні проблеми території

1. Переведення на альтернативні види палива котельні в 4 школах району  (ЗОШ с. Вила, ЗОШ с. Пилипи – Борівські, ЗОШ с. Ракова, ЗОШ №1           смт Вапнярка);            

2. Перекриття дахів у Великорусавській та Рожнятівській загальноосвітніх школах;

3.  Заміна вікон в школах району на енергозберігаючі металопластикові;

4. Проведення капітальних ремонтів в приміщеннях Антонівського, Липівського та Гнатківського сільських будинків культури;

5. Будівництво водогону в смт Вапнярка.

 

SWOT- аналіз району (міста)

	Позитивний вплив	Негативний вплив
Внутрішнє середовище	сильні сторони: - вигідне географічне розташування; - наявність великої кількості землі, що придатна для обробітку та вирощування сільськогосподарських культур, родючість ґрунтів; - значна частка працездатного населення; - розвинуті транспортні зв'язки; - наявність вузлової залізно дорожньої станції Вапнярка; - наявність зон для відпочинку; - наявність архітектурно-історичних споруд; - розвиток малого та середнього бізнесу, бажання розширювати діяльність на території району; - високотехнологічне рослинництво та тваринництво; - традиційні навички та досвід роботи населення в сільському господарстві: - відносно екологічно чистий регіон:        наявність родовища бентонітових глин;        наявність залежів вапняку;        наявність сільських комунальних підприємств.	слабкі сторони: - недостатність власних фінансових ресурсів (районний бюджет, сільські бюджети) для забезпечення системного соціально - економічного розвитку району; - нерегулярне транспортне сполучення з віддаленими селами: - застаріла матеріально-технічна база підприємств; - водозабезпечення; - низька якість доріг; - недостатнє фінансування закладів культури, медицини, освіти та спорту: - кваліфікація робочої сили не відповідає потребам ринку праці; - молодь не залишається працювати в сільському господарстві; - рівень житлово-комунальних послуг не задовольняє населення; - відсутність коштів для впровадження сучасних технологій з енергозбереження; - незадовільний стан збереження та переробки відходів: - відсутність достатньої кількості вакансій,  робочих місць в селах: - відтік працездатного населення за кордон;       низька свідомість платників податків;       повільний розвиток об'єктів соціальної інфраструктури;       забрудненість берегів рік, ставків      побутовими відходами та неочищеними стічними водами.
Зовнішнє середовище	можливості: - розвиток підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва харчових продуктів; - розвиток будівництва та будівельних організацій; - розвиток сільського господарства з використанням нових технологій, добрив та техніки ; - розвиток тваринництва, підсобних господарств; - покращення стану доріг; - сучасне освітлення, подальша газифікація та водо забезпечення  сіл; - покрашення первинної медичної допомоги населенню: - покрашення транспортного сполучення; - активна підтримка та сприяння роботі малого та середнього бізнесу з боку міської влади; - покращення стану екології (очищення русла річок  нові лісові насадження); - облаштування зон відпочинку та розвиток зеленого туризму; - ініціювання змін в законодавстві щодо формування бюджету району; - залучення інвесторів та ефективне вкладення інвестицій; - участь у Європейських проектах розвитку громад; - залучення малого та середнього бізнесу до вирішення соціальних проблем району; - надання допомоги селам район в розвитку та забезпечення вирішення нагальних проблем жителів: - створення умов для навчання та перекваліфікації трудових ресурсів: - розвиток громадських організацій; - створення та встановлення іміджу територіальної громади; - популяризація привабливості архітектурно-історнчних об‘єктів, організація міжнародних фестивалів: - розвиток туристичної галузі.	загрози: - світова фінансова та економічнз криза, знецінення національної грошової одиниці: - політична нестабільність; - недосконале законодавство України; - нестабільна податкова система; - несприятливий інвестиційний клімат; - малий досвід і поінформованість в залученні коштів з закордонних фондів; - застаріла комунальна інфраструктура; - високий рівень міграції за межі району та країни; - погіршення демографічної ситуації; - низький рівень життя: - високий рівень безробіття; - погіршення соціальних стандартів життя; - екологічні та техногенні катастрофи; - продовження забруднення оточуючого середовища отрутохімікатами; - зникнення джерел питної води.

 

Коротка історична довідка Томашпільського району

Історія нашого краю – частина історії Поділля та Правобережної України. Численні дослідження археологів  та краєзнавців показують, що в ранній період територія нашого краю  кілька разів заливалася водою  і було море.Про це свідчать кристалічні породи, покриті великою товщиною  осадкових порід  різних віків .

Археологічні  пам’ятки показують, що наш край  почав  заселятися  в добу  палеоліту. Стоянки  первісних людей –мисливців, мають довжину 100 тис. років.

Знаряддя праці наших предків  були примітивними: шкрабачки, проколки, кам’яні голки. Такі речі  ще й досі знаходяться  на полях і урочищах  біля Стіни, Кислицького, Гнаткова, Великої Русави, Яланця, Пеньківки, Комаргорода, Нетребівки, Томашполя. І разом з тим свідчать про  відносну густоту   заселення первісних людей  на території нашого району.

У 4-3  тис. до н.є.  територія нашого краю  була заселена  землеробськими  племенами буго - дністровської  та трипільської культури. Такі поселення виявлено археологами біля Стіни, Марківки, Липівки, Гнаткова, Яланця, Кислицького, В.Русави, Нетребівки. Археологи довели, що жителі - трипільці, біля Стіни займалися ткацькою справою. Слідів тканини при розкопках не виявлено, але що вона була, свідчать відбитки на днищах трипільського посуду. Ці пам’ятки залишено  давнім місцевим  землеробським поселенням, яке поряд з мотичним знало  вже орне землеробство. Землю племена трипільської культури  завоювали  при допомозі  дерев’яного  рала і парної запряжки  великої рогатої худоби.Вони культивували  два види пшениці – м’яку і тверду, ячмінь,просо і бобові.

Крім землеробства  відчутну роль  відігравало й скотарство. Населення розводило  велику рогату худобу, овець, свиней,коней. Воно знало і різні  види домашньої птиці: гуси, качки, кури.Трипільські племена  вже перейшли від матріархату до патріархату.

У матеріалах трипільської культури поселень нашого краю  простежується своєрідний  розвиток духовної культури, йдеться перш за все про специфічну систему орнаментів, які присутні  на глиняному посуді.Зародження і розвиток мальованої кераміки  було надзвичайною  історичною подією населення. Трипільські орнаменти  досить складні  і різноманітні. Вони  висловлюють у своїх  орнаментах  різні поняття : зміну дня і ночі, світла і темряви, зміни пори року .

В добу бронзи ( 3-1 тис до н.е.)  тут проживала група  землеробсько- скотарських племен, утворили  праслов’янське ядро.

Місцеве землеробське населення скіфського часу (7-3 ст. н.е.) залишило нам крім  сільських поселень  і укріплені пункти – городище біля Стіни і Рожнятівки .

У перші століття нашої ери  помітно зростало населення. Про це яскраво  говорять матеріали  поселень черняхівської культури  2-5  ст. н. е. Таке поселення було в урочищі Кадуб,що біля Томашполя .

У 12-13 ст.  територія нашого краю  входила до складу Галицько-Волинського князівства.  В 1246 р. Галицько –Волинське князівство  змушене було визнати  залежність від Золотої орди, але й після цього Данило Романович  разом з населенням Придніпров’я  не припиняв боротьби проти загарбників .

У 13-14 ст. розвиток краю пов’язаний  із захопленням земель Золотою Ордою. Починаючи із 40 –років 14 ст.  посилюється експансія на Поділля Великого князівства литовського. Тут формується уділ литовських князів Корнятовичів: братів Юрія, Костянтина, Олександра, Федора.

Як і на інших землях Русі, на Поділлі  з 14 ст. продовжувала існувати, успадкована від  Давньоруської держави, волосна система  адміністративно – територіального поділу. В останній четверті 14 ст. виникає нова адміністративно- територіальна одиниця – повіт, який об’єднував кілька волостей  або округ .

1393 р. Брацлавщина переходить під верховну юрисдикцію  князя Литовського, який розпоряджався розподілом землі,  роздавав її разом із селянами, боярам і монастирям , збирав мито в свою казну .

Наступ Литовських феодалів  постійно зустрічав опір  з боку  народних мас. Вони  відмовлялися відбувати  феодальні повинності, втікали у малозаселені  південні і східні  райони  Поділля.

Брацлавське воєводство  з адміністративно - судовим центром  Брацлавом було створено в 1569-1566 рр. Постановою Вселенського сейму .

Після  Люблінської  унії 1569 р. Брацлавщина була приєднана  до Польщі. Цей акт зумовлює різку  експансію  на Українські землі  польських світських та духовних феодалів. Домінуюче становище  серед тодішніх магнатів  займали Бугацькі, Замойські, Конецпольські, Калиновські.

Саме магнату Замойському  належав і Томашпіль. В 1580 р.  польський магнат  Ян Замойський, коронний підканцлер  розпочав укріплювати край, побудував фортецю  у Шаргороді, Ямполі, Стіні (Янгород).В складі володінь Яна Замойського  було і наше селище яке мало в той час зовсім іншу назву.В перші роки 17 ст. Ян Замойський подарував  це поселення свому сину Томашу.

Томашпіль - вперше згадується  в писемних документах  в 1616 р. Відомості про це подає польський вчений Олександр Яблоновський в “Трудах дзейових”.  Він подає, що  поляки після унії перейменували  багато так званих “пусток”, або населених пунктів Брацлавщини.Про Томашпіль  пишеться, що той раніше називався   Драгушов. В 1616 р.  він отримав нове польське ймення.

Яблоновський добре знав про грамоту Київського князя Олександра 1459 р. Єремії Шашку, що давала частину Брацлавщини  цьому боярину.Тобто, до 1459 р. існував Томашполь –Драгушов. Князь пише: “И сим листом моїм  надаю городище  и с лесами Драгушовскими”. Отже, в 1459 р. і названо драгушевське городище Драгушов -  городище, щось на зразок острова, поселення, з якого збирався  феодальний податок, а в 1616 р. його перейменовано в місто Томашпіль, місто Томаша, сина Яна Замойського.

В 1629 р. Томаш Замойський  володів  у Брацлавському  воєводстві 3986 селянськими і міськими дворами.Йому разом з іншими польськими магнатами  належало 80%  усіх дворів.    

З кінця 16 поч. 17 ст.спостерігається процес швидкого  зростання населення Брацлавського воєводства. В Томашпіль було запрошено євреїв  із західної Європи для організації торгівлі і ремесла.

Зростання чисельності мешканців міста пов’язується з тим, що вони шукали притулку в містах, в міських поселеннях . Місто швидко заселялося  і з часом нараховувало  419 дворів. За кількістю жителів  Томашпіль поступався лише  Шаргороду і Могильову .

Поселення сакрального й національного  релігійного гніту  наштовхнулось на рішучий опір народних мас. У 1648 р.  спалахнула визвольна війна  українського народу  проти гніту шляхетської Польщі, за створення  незалежної самостійної держави, яку очолив  видатний державний діяч, талановитий полководець  Богдан Хмельницький. В липні 1648 р.  козаки і повсталий народ  під керівництвом  Максима Кривоноса  визволили Томашпіль від польської шляхти.Тоді ж були визволені  й інші міста  нашого краю: Стіна,  Марківка,  Комаргород.     

Після укладення 8 серпня  1649 р. Зборівського мирного  договору  лінія розмежування  козацької території  була вказана загально від Вінниці до Ямполя. Але  фактично вона проходила  трохи західніше. Прикордонними стали міста: Мурафа, Шаргород, Чернівці, Стіна, Ямпіль.

Томашпіль увійшов до складу Ямпільської сотні Брацлавського полку. Запеклі  бої  йшли між козаками і військами Польщі  в 1652 р. За Переяславською радою  1654 р. Україна увійшла до складу Росії.

За Андрусівським  перемир’ям 1667 р. правобережна Україна  залишилася  в  складі  Польщі. Великого лиха завдали Україні  і турецько – татарські вторгнення. Для захисту  від них  в Томашполі козаками  було збудовано  фортецю. Вона стала одним з опорних пунктів  для захисту краю від грабіжницьких походів  кримських татар і турків.

В 1672 р. турецька армія вдерлася на Поділля і зруйнувала багато сіл і міст. Пограбовано було і Томашпіль. Значну частину людей  було забрано в неволю. Занепало ремесло, торгівля  і сільське господарство.

За Прухиським трактатом 1711 р. Томашпіль знову переходить під владу Польщі. Боротьба трудового  народу  проти польського гніту  продовжувалась. Під час Коліївщини,1768 в районі Томашполя діяли  чисельні гайдамацькі загони. За даними єврейської енциклопедії  в 1765 р. в Томашполі числилось 537 євреїв .

В 1793 р.Поділля було приєднано до Росії.У липні 1796 р.  в Томашполі було розквартировано війська Суворова О.В. З 1797 р. Томашпіль входив до складу Ямпільського повіту  Подільської губернії. Місто швидко почало заселятися  і в 1849 р.  тут нараховувалось 464 двори.

Більшість земель  належало поміщиці Томашпільського маєтку  Розі Бранич, куди крім Томашполя входили Квочківка, Томашпілка, Людвиківка . У 1845 р. їй належало 359 десятин орної землі,  а тисяча селян мала 609 десятин. На кожен селянський двір  припадало вісім десятин  555 сажень орної землі, а на півтяговий двір – чотири десятини  274,5 сажень. Бідняки користувались найпримітивнішою технікою  для обробітку землі, врожаї були дуже низькими. Середній врожай  на Томашпільських землях  був такий: жито – 10 пудів з десятини ,пшениці – 7, ячменю, гречки -3.

По ревізії 1847 р. Томашпільська єврейська община  складалася  з 1875  чоловік. По перепису 1897 р.  жителів в Томашполі було 4972, серед них 4515 євреїв.

Значна частина населення  займалась ремеслом, торгівлею.В 1852 р. в Томашполі було 77  ремісників, які давали продукцію на 1140 крб. Діяв винокурний завод, який належав  поміщиці Браницькій .

В 1861 р.  був виданий маніфест  про звільнення селян. Але селяни чекали не такої волі.Під час реформи поміщики  забрали собі кращі землі, а селянам віддали найгірші, далеко від села. Ось чому селяни вели боротьбу за “справжню волю”. Жителі Томашполя брали в ній активну участь: вони рішуче відмовилось працювати   більше двох тяглових  днів на неділю,  перестали  відбувати  жіночу панщину  і нічний караул. Не помогли ніякі умовляння  чиновників. Тоді в містечко  було введено  батальон  мінського піхотного полку.

В період оформлення установчих грамот  селяни Томашпільської волості   відмовилися її прийняти. В донесені Подільського губернатора  неодноразово повідомлялося  про заворушення селян  в Томашполі. Для придушення селянських виступів  все  частіше   використовувалась військова сила.В 1862 р. Томашпільському маєтку, який складався з 5 поселень  і нараховував  3000 душ, Гедде  писав графу Потоцькому:  коли селяни вдруге відмовилися  прийняти грамоти, сюди 24 квітня  був направлений батальйон солдат. Але селяни не звертали уваги на присутніх солдат  і заявили, що грамот не приймуть. І лише коли 412 чоловік були  піддані покаранню, вони погодились їх прийняти. Про виступ селян  Томашпільського маєтку  писав офіцер Герде  начальнику 3 –го відділу.

На Поділлі в той час  розвивалась промисловість, будувалися цукрові заводи. В 1857 р.  в Томашполі було побудовано цукровий завод, який згорів в 1866 р. Вибору місця будівництва  цукрового заводу  сприяло те, що тут історично  створились умови  для вирощування  цукрових буряків  і було набуто відповідного досвіду.В 1873 р. в Томашполі було збудовано новий цукровий завод. Він переробляв цукрову сировину, яка постачалась поміщиками  навколишніх сіл. Техніка на заводі була примітивна, робітники  одержували за працю  по 4 – 5 крб. на місяць.Директором Томашпільського  заводу був французький підданий Вільямс. Нещасні випадки на заводі  закінчувались не лише каліцтвом, але й  смертю, про що в січні 1886 року  генерал – ад’ютант Дрентель повідомив губернатора .

11 липня 1875 р.  було затверджено статут  товариства заводу. В 1879 р.  на цукровому заводі вже працювало  близько 400 робітників. В 1883 р. у Томашполі почав діяти цегельний завод, з 1889 р. –винокурний, кожні дві неділі збиралися ярмарки, розвивалося ремесло, росла  кількість населення  до 5000 чоловік. За національністю переважали євреї, вони становили  72 % населення.

В той час  це було велике населене місто. В культурному відношенні   Томашпіль розвивався дуже слабо.Майже  все населення було неписемним. На весь Томашпіль було одне  однокласне училище  з двома учителями, які  навчали 60 учнів. В той час діяло дві православні церкви, костьол, синагога, 4 молитовні будинки. В ще гіршому стані  перебувало медичне обслуговування трудящих. В1856 р. на весь Томашполь був лише один  лікар,який займався приватною практикою.

В кінці 19 ст.  на поч. 20 ст.  в Томашполі сталися  деякі зміни: в 1894  р. при Троїцькому приході  відкрилась школа, єврейське  початкове  училище, поштово –телеграфна контора, нараховувалось 6 заїзджих дворів, росла кількість власників. В 1880 їх було  до 59 чоловік .

Повітова управа  ставила питання перед земельним зібранням  дозволити  їй із загальних коштів  виділити їм на  ремонт доріг міста. Було вирішено  привести в порядок грунтові дороги, що вели  до повітової  дороги Вапнярка- Томашполь  і до дороги Томашполь – Журавлівка. Появились деякі лікувальні заклади: заводська лікарня, амбулаторія  для селян, єврейська лікарня, аптека тощо. Зростало населення Томашполя. За пів століття воно збільшилося майже в 4 рази  і в 1908 р.  перевищило  8 тис.чоловік .

Наприкінці  19 ст.  почали діяти  два  миловарні заводи, став  до ладу паровий млин .

Непосильна праця, важкі умови тогочасного  життя  породжували ненависть  жителів Томашполя  проти їхніх гнобителів. Про гостроту класових протиріч  свідчать події , які відбувалися в Томашполі  й сусідніх селах   у період першої російської революції. 30 листопада 1905 р.  на стінах будинку Томашпільського цукрового заводу  було розклеєно   відозви  робітників  із закликом   негайно застрайкувати, вимагати збільшення зарплати  на 10 копійок в день. Майже все населення Томашполя  залишалось не писемним.Послугами лікарні і амбулаторії  могли скористатися тільки заможні люди. Коли в 1914 р. в Ямпільському повіті спалахнула епідемія  холери, перші ознаки її зареєстрували саме в Томашполі. З 25 вересня  по 18 жовтня  зареєстровано було 20 хворих, з яких більшість померли .

Імперіалістична війна принесла жителям  Томашполя багато страждань  і злиднів. Значно погіршилось їх  становище, зросла дорожнеча. Все це ще більше посилило революційні настрої  робітників, наймитів, селян.

У березні 1917 р. наймити і робітники  роззброїли пристав  і 25 стражів Томашполя. На підприємствах почали  створювати профспілки. Завком  цукрового заводу  у квітні  1917 р. прийняв рішення – запровадити 8 - годинний робочий день  та оплату за надурочні години  в подвійному розмірі.У травні  робітники й службовці  Томашпільських поміщицьких маєтків  затвердили резолюцію, в якій йшлося  про введення 8 – годинного  робочого дня  і підвищення зарплати на 50%. Представники профспілки  Томашпільських цукроварів  взяли участь у створенні  повітового  комітету  профспілки .

На боротьбу за свої права , за землю  піднялися й селяни волості. У жовтні  подільський губернський комісар Тимчасового уряду  зазначав, що в Томашпільській волості тривають заколоти, громлять ґуральні  й цукрові заводи, палять економії, знищують запаси хліба, фуражу і худобу.

Наприкінці лютого Томашпіль окупували  австро – німецькі війська.Окупанти відновили  буржуазно – поміщицькі  порядки, грабували населення, накладали на нього великі контрибуції, розорили Томашпільський цукровий завод  й вивезли понад  1200 мішків цукру .

Жителі Томашполя чинили опір  окупантам.До партизанського загону Ф.Ю.Криворучка   входили  робітники і селяни   з Томашполя й навколишніх сіл. Загін двічі з боями захоплював Томашпіль. Окупанти  ув’язнювали   жителів за зв’язок з партизанами. Комісія, яка вербувала солдатів  до гетьманської армії, повідомляє, що Томашпільське і навколишнє населення  їй і австро –німецьким військам не довіряє, а більшовиків вважає за своїх братів. В липні 1919 р.  кавалерійська бригада  Г.І.Котовського  з допомогою населення  визволила Томашпіль.

Навесні  1920р.  війська Польщі окупували  Томашпіль. Проти нових загарбників  у селах спалахували повстання. Одне з таких повстань було  в Томашполі. Воно почалося  в середині червня  1920 р.  17 червня  загони червоної армії  допомогли жителям  визволити Томашпіль від польських інтервентів.

16 березня 1944 року район був звільнений з-під неволі фашистських окупантів.

Після кількох адміністративно-територіальних змін 6 грудня  1966 рокуТомашпіль знову стає районним центром, остаточно сформовано інфраструктуру району і закінчено процеси реорганізацій.

Район розташований в південно-західній частині Вінниччини і займає територію 0,8 тис.кв.км.

На території району 34 населених пункти, з яких Томашпіль і Вапнярка є селищами міського типу і розташовані одне від одного на відстані 19 кілометрів.

Район багатий на різні нерудні корисні копалини: вапняк, пісок, глину, які мають місцеве значення.

Ґрунти темно-сірі опідзолені. Майже 8 тис. гектарів займають лісонасадження, в основному листяних порід.