Захистимо ґрунти від опустелювання і деградації

Згідно конвенції ООН 17 червня людство відзначає як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та іншими видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників.Цього року він проходитиме під гаслом: "Безкоштовної їжі не буває! Інвестуй у здорові грунти!".

 Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19 грудня 2007 року № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо боротьби з опустелюванням (2010 – 2020 роки).
Конвенція є однією з найбільших міжнародних угод природоохоронного спрямування поряд з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття та Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату. Разом вони складають три так звані Ріо - Конвенції, що були узгоджені під час Всесвітнього саміту зі сталого розвитку, який проходив у 1992 р. в місті Ріо-де-Жанейро.
Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками посухи та про хід здійснення Конвенції по боротьбі з опустелюванням. 
Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Воно загрожує здоров’ю та джерелам засобів для співіснування більше 1 млрд. людей. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції. 75% причин опустелювання в світі складає людська діяльність. 
Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням не стосується процесу утворення чи розширення пустель як таких, її метою є консолідація світових зусиль для боротьби з різними видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників. 
Саме тому, в 2002 році Україна приєдналася до Конвенції. 
Для України, ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Причинами опустелювання є надзвичайно високий рівень розораності і деградації полезахисних лісосмуг. Попередженням для нас є Олешківські піски на Херсонщині, які давно мають славу найбільшої пустелі Європи. 
21 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2818-VI "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", яким у тому числі передбачені питання боротьби з деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування. 
На виконання цього Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р було затверджено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011 – 2015 роки. 
Серед практичних завдань у галузі охорони земель, регламентованих Національним планом:
 
запровадження заходів з консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, рекультивації порушених земель;
виконання робіт з реабілітації територій, забруднених унаслідок військової діяльності;
удосконалення методів управління агроландшафтами;
зниження рівня забруднення і засмічення ґрунтів шляхом стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності та інше.
Реалізація вищенаведених завдань та заходів поряд з розбудовою екомережі та розвитком природно-заповідної справи, належним виконанням існуючих галузевих державних цільових програм у галузі водного, лісового господарства тощо, мають стати основними напрямами діяльності щодо покращення ситуації у сфері охорони довкілля, невиснажливого використання і охорони земель та інших природних ресурсів.
 
Значною мірою екологічна ситуація залежить від стану земель сільськогосподарського призначення.  Ступінь розораності земель значно перевищує екологічно допустимі  рівні, що призводить до надмірного розвитку водної і вітрової ерозії.  Щорічний змив ґрунту  зі схилів у середньому складає 15 т/га, наслідками водної ерозії є зниження врожаїв на слабозмитих на 10-25%, середньозмитих на 35-50%, сильнозмитих на 60-80%. Продукти змиву забруднюють водні джерела, викликають цвітіння води, збіднення її на кисень, загибель риби.
Чорноземи поступово втрачають властиву їм природну родючість. Основним джерелом поповнення запасів органічної речовини в ґрунті завжди був гній. Фактичне припинення його внесення (з 6,6 т/га в середньому по області у восьмидесяті роки минулого сторіччя до 0,05 т/га у 2014 році) призвело до зниження вмісту гумусу, як головного фактора родючості, з 3,77 до 3,59%. Тепер основними чинниками надходження  в ґрунти гумусу залишилась солома та побічна продукція інших культур.
Але виникла небезпека втрати й цих ресурсів, тому що пропонується використовувати їх в якості палива. Вважаємо, що використання соломи в якості органічного добрива є найбільш ощадливим варіантом підвищення родючості ґрунтів.
Спалювання соломи і стерні на полях завдає великої шкоди навколишньому середовищу, гине флора і фауна, згорає гумус, мікрофлора грунту. Користь від знищення шкідників і хвороб на полях при спалюванні стерні значно менша, ніж втрати корисних комах, мікроскопічних грибів, азотобактерій, забруднення атмосфери вуглекислим та чадними газами.
Потрібно пам’ятати, що кожна тонна соломи, внесена в грунт у вигляді органічного добрива, дорівнює чотирьом тоннам гною. Крім того, якщо вноситься в грунт чотири тонни соломи, з нею надходять поживні речовини, кг/га: азот – 14-22, фосфор – 3-7, калій – 22-55, кальцій – 9-37, магній – 2-7; мікроелементи, г/га – бор – 24, мідь – 12, марганець – 116, молібден – 1,6, цинк – 160, кобальт – 0,4. Між тим, щорічно в грунтах області відбувається від’ємний баланс фосфору 10-22 кг, калію 21-70 кг на гектар.
Використання важкої техніки на полях можливе лише по постійних технологічних коліях, бо хаотичні проходи її викликають переущільнення грунтів, втрату структури і зниження врожаїв. Використання науково не обґрунтованих норм мінеральних добрив нерідко призводить до зниження їх ефективності та забруднення грунтів і продукції нітратами і важкими металами.
Всі новини
Категорії