Щодо попередження про відповідальність за вчинення незаконних дій в процесі усиновлення

Міністерство соціальної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Міністерство надзвичайно стурбоване ситуацією щодо розповсюдження в засобах масової інформації та мережі інтернет інформації про незаконні дії працівників служб у справах дітей, зокрема, у Харківській області, що пов’язані з питанням усиновлення дітей.

Кожна дитина має право на сім’ю, а завдання держави - це право реалізувати. В Україні досягнуто значних результатів у влаштуванні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сімейні форми виховання. Постійно вдосконалюється законодавство з метою забезпечення прав дитини та підтримки українських сімей, які взяли дитину на виховання. Як результат, державна політика позитивно позначається на готовності громадян взяти дитину у свою родину.

На сьогодні на обліку у службах у справах дітей перебуває понад 1630 кандидатів в усиновлювачі, зростає кількість дітей, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.

Водночас серед усіх форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пріоритетною та найбільш захищеною є усиновлення. Адже лише при усиновленні дитина набуває усіх прав, які в сім’ї має біологічна дитина.

Слід зазначити, що кількість дітей, які можуть бути усиновлені постійно зменшується і на сьогодні на відповідному обліку в регіонах перебуває понад 16 тисяч таких дітей. Переважна більшість з них, близько 12 тисяч, виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Проте, усиновлються діти з сімейних форм дуже рідко, лише не більше 1% щороку від тих, які в них виховуються. 

Бажання потенційних українських усиновлювачів бути батьками тільки одній дитині до 3 річного максимум до 5 річного віку та без проблем із здоров’ям і реальна ситуація щодо таких дітей, які чекають на усиновлення, кардинально відрізняється. Адже переважна більшість дітей на обліку з усиновлення старші 6-річного віку та мають братів сестер. Такий стан справ, нажаль, не виключає того, що є бажання та наміри деяких громадян вирішити питання щодо усиновлення дитини у спосіб, що суперечить вимогам визначеним законодавством.

Процедура усиновлення в Україні чітко регламентована Сімейним кодексом України та Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905.

Відповідно до ст. 169 Кримінального кодексу України (далі-КК України) передбачено кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення.

До злочину, кримінальна відповідальність за який наступає за ст. 169 КК України, можуть бути причетні: особи, які бажають усиновити дитину; особи, які бажають взяти дитину під опіку, піклування; особи, які набули статусу прийомних батьків та батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу; працівники державних установ, служб, організацій, які беруть участь у процесі усиновлення, взяття дитини під опіку, піклування чи на виховання в сім’ю громадян; працівники медичних установ; будь-які інші особи, що вчиняють незаконні дії чи сприяють цьому.

Незаконні дії в процесі усиновлення дитини може бути скоєно лише з прямим умислом, злочинною самовпевненністю чи недбалістю. За відсутності умислу на вчинення незаконних дій щодо усиновлення службова особа буде підлягати кримінальній відповідальності за злочини у сфері службової діяльності. Окрім того службова особа підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 169 КК України, якщо вона усвідомлювала свою роль саме у вчиненні незаконних дій щодо усиновлення і використовувала при цьому своє службове становище. Також з огляду на суспільну небезпечність правопорушення, яке передбачено ст. 184-2 Кодексу про адміністративні правопорушення, такі дії посадових осіб завдають шкоди відносинам, пов’язаним з усиновленням. Незаконні дії службових осіб в процесі усиновлення, які за це отримали неправомірну вигоду, можуть бути розцінені як злочини, які встановлюють кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (ст. 149 КК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З метою запобігання будь-яким незаконним діям з боку посадових осіб органів опіки та піклування, служб у справах дітей, працівників структурних підрозділів, установ, закладів, які беруть участь у процесі усиновлення, влаштування дитини під опіку, піклування чи на виховання в сім’ю громадян попереджаємо  про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства України, зокрема, Закону України „ Про запобігання корупції”.

 

Служба у справах дітей райдержадміністрації