Більше інформації від спеціального Доповідача з питань прав людей з інвалідністю
Люди, які перебувають під вартою та в установах
• Люди, які перебувають в установах (будинках престарілих, в’язницях, психіатричних лікарнях) є більш вразливими до інфікування. У цих закладах є високий ризик забруднення та важко досягти соціального дистанціювання. Ця ситуація має бути вирішена при подоланні кризи та реагуванні на неї.
• Ситуація осіб з інвалідністю, які перебувають у цих закладах є особливо серйозною. Обмеження контактів з сім’ями може бути визнане як частина надзвичайних заходів охорони здоров’я, але як наслідок, люди з інвалідністю можуть у подальшому бути піддані зневазі та насильству.
Інформація та участь
• Відповідна інформація про кризу має бути доступна для всіх людей без виключення. Це вимагає надання інформації у доступних форматах і зрозумілою мовою, а також адаптування інформації для осіб з особливими потребами, у тому числі для людей з вадами зору та слуху, а також враховуючи тих, хто має обмежену навичку читання або не вміє читати.
• Доступ до мережі Інтернет є обов’язковим для забезпечення доступу до інформації тих, хто інфікований вірусом. Уряди мають припинити будь-яке відключення від Інтернету та забезпечити якнайширший доступ до інтернет- послуг.
• Люди мають право брати участь у прийнятті рішень, які впливають на їхнє життя. Відкритість та прозорість, а також залучення тих, на кого впливають рішення є запорукою забезпечення участі людей у прийнятті рішень, спрямованих на захист їх власного здоров’я та здоров’я населення.
• Медичні працівники та відповідні експерти, включно із науковцями, мають бути готові вільно говорити та обмінюватися точною та життєво важливою інформацією, як між собою, так і публічно. Узгоджені зусилля мають бути здійснені як на міжнародному, так і національному рівнях для спростування неправдивої та недостовірної інформації, яка породжує страх та упередження.
• Врахування перспектив, голосів та знань жінок є обов’язковим при готовності та відповіді на спалах захворювання; а також забезпечення їх представництва та керівної ролі у глобальному, регіональному та національному СОУЮ-19 просторах, включно зі сферою політики та забезпечення послуг з охорони здоров’я.
Спільна заява Спеціального доповідача з питань права на свободу думки, представників ОБСС та Міжамериканської комісії з питань прав людини.
Стигматизація, ксенофобія та расизм
• Пандемія СОVID-19 викликає хвилю стигми, дискримінації, расизму та ксенофобії. Ми повинні працювати разом, аби протистояти цій тенденції.
• Політичні лідери та інші впливові особи мають рішуче виступити проти стигми та расизму, які викликала ця криза, та мають усіма засобами уникати роздмухування полум’я дискримінації.
• Поширення точної, зрозумілої та доказової інформації, проведення кампаній з підвищення обізнаності є найбільш результативними інструментами протидії дискримінації та ксенофобії, які викликані дезінформацією та страхом. Додаткові заходи необхідні для моніторингу випадків дискримінації та ксенофобії, а реакція на будь-які такі інциденти має бути швидкою та широко висвітленою.
Біженці та мігранти
• Мігранти та біженці стикаються з особливими ризиками, оскільки вони можуть перебувати у таборах та поселеннях, або проживати у міських нетрях, де існують проблеми перенаселення, поганих санітарних умов, а також перенавантаження надання медичних послуг або їх відсутність.
• Міжнародна підтримка надзвичайно необхідна для приймаючих країн для збільшення кількості послуг (як для мігрантів, так і для місцевих громад) та включення їх до системи національного нагляду, механізмів попередження та реагування на виклики. Без цих заходів існує загроза здоров’ю всіх людей, а також існує ризи зростання ворожості та стигми.
• Також важливо, аби посилення прикордонного контролю, обмеження подорожей та свободи пересування не обмежувало доступ до захисту та безпеки для осіб, які тікають від війни чи переслідувань.
Спільна заява Верховного комісара ООН з питань прав людини та Верховного комісара з питань прав біженців
Соціальний та економічний вплив
• Право на освіту має бути захищене у випадку закриття шкіл. Наприклад, за можливості, через он-лайн навчання.
• Уряди, державний та приватний сектори, міжнародні та національні організації мають обмінюватись кращими практиками з метою зменшення негативного соціально-економічного впливу кризи.
• Належним чином мають бути оцінені та вирішені питання безпеки та гігієни праці тих осіб, які працюють під час кризи, особливо медичних працівників. Ніхто не має відчувати себе змушеним до праці в умовах невиправданої небезпеки для здоров’я через страх втратити роботу чи оплату за неї.
Конфіденційність
• Моніторинг сфери охорони здоров’я включає широкий спектр інструментів, які дозволяють відстежувати та контролювати поведінку та пересування осіб. Такі спостереження та моніторинг мають бути використані для особливих цілей сфери охорони здоров’я та, відповідно до конкретної ситуації, мають бути обмежені у тривалості та сфери застосування.
Тендер
• Необхідно вживати цілеспрямовані заходи для зменшення впливу кризи на жінок. Домашні обов’язки жінок і дівчат, які часто розподіляються диспропорційно, створюють додатковий тиск на їх професійне життя; а також як більшу частку працівників медичної сфери, піддає їх більшому ризику інфікування.
• У багатьох країнах жінки також можуть стикатися з непропорційними ризиками у сфері зайнятості, де багато жінок працюють у неформальному секторі (наприклад, хатні працівниці; няні; зайняті у сільському господарстві або сімейному бізнесі) і можуть бути першими, хто втратить роботу або постраждає від наслідків кризи, оскільки не мають соціального забезпечення, медичного страхування чи оплачуваної відпустки.
• Жінки старшого віку частіше живуть у бідності, що може посилити вплив вірусу та обмежити доступ до товарів, продуктів харчування, води, інформації та медичних послуг.
• Обмежувальні заходи у сфері охорони здоров’я, включно із карантинами, можуть посилити вплив на гендено зумовлене насильство, особливо насильство від інтимного партнера та домашнє насильство. У пріоритеті й надалі має бути підтримка служб для жертв насильства за ознакою статі, включно з ефективними механізмами перенаправлення та наявністю можливостей для забезпечення безпеки постраждалих.