Надання щорічної відпустки під час карантину

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 на всій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин. На виконання постанови запроваджено обмежувальні заходи, з метою попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції.
Серед таких заходів:
- надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством;
- надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників
Запровадження карантину не визначено законодавством як підставу для перенесення щорічної відпустки. В той же час чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної відпустки за угодою сторін під час карантину на весь час або частково.
Відповідно до статті 80 КЗпП України щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. 
Згідно ст. 11 Закону України «Про відпустки», у  разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Таким чином, у разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності тощо).                                                              
Відповідно до статті 84 КЗпП України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення карантину термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.
Така відпустка може бути надана працівнику на підставі написаної ним заяви враховуючи ст.84 КЗпПУ із змінами та ст. 26 Закону України «Про відпустки».  Якщо працівник бере відпустку без збереження заробітної плати під час карантину, в заяві слід зазначити “у зв′язку із запровадженням карантину”, а також зробити посилання на постанову КМУ, за якою вводиться карантин. На даний час  це - Постанова КМУ від 11.03.2020 р. № 211. У разі продовження періоду карантину, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки буде провадитись такий режим.
Важливим моментом є те , що відпустка без збереження заробітної плати, згідно ст. 26 Закону України «Про відпустки», надається за згодою сторін. Роботодавець вправі надати, або відмовити  у наданні такої відпустки, запропонувавши режим дистанційної роботи, простою тощо.
Винятком буде ситуація, передбачена в Законі про відпустки для іншого виду відпустки без збереження заробітної плати на час карантину, яку надають працівникам в обов'язковому порядку, не зважаючи на бажання чи небажання цього з боку роботодавця. А саме: у п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки передбачено: відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові в обов'язковому порядку, якщо це матір або інша особа, зазначена у ч. 3 ст. 18 цього Закону, а відпустка потрібна для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. Інші особи, крім матері, які можуть претендувати на таку відпустку: батько дитини, баба, дід чи інший родич, який фактично доглядає за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Отже, у наданні такої відпустки роботодавець не може відмовити працівнику. Для того, щоб піти у таку відпустку працівнику слід написати заяву про її надання, а роботодавцю видати відповідний розпорядчий документ. 
Звертаємо увагу, що відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви. Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавством про працю не передбачено. Якщо працівник відмовляється написати заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець не має права примушувати його до цього.
 
Валентина Колеснік
Завідувач сектору праці та соціально-
трудових відносин управління праці та
соціального захисту населення 
 
Всі новини
Категорії