Податкова інформує:

База оподаткування ПДВ – загальні положення

  Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість). Для операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, без урахування величини митної вартості. 

 

Право на податковий кредит зберігається рік

  У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу). Отже, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, які не були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді їх складання та з дати складання яких не минуло 365 днів, можуть бути включені до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати їх складання шляхом відображення сум податку в розділі II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ. 

 

Відбулись зміни у порядку реєстрації та обліку платників

  ДФС інформує про набрання чинності наказів Міністерства фінансів України: від 03.03.2016 № 308 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» (далі – Наказ 308); від 18.03.2016 № 373 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (далі – Наказ 373); від 18.03.2016 № 375 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Наказ 375). Змінами до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відмінене присвоєння новоствореним платникам класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності. Змінами до Порядку обліку платників податків і зборів виключені положення щодо формування та направлення органами ДФС до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (ф. № 18-ОПП). Водночас Наказом 373 Положення про реєстрацію платників ПДВ приведене у відповідність до норм пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України та виключені процедури анулювання реєстрації платника ПДВ за наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи – підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Також порядок реєстрації платників ПДВ доповнений нововведенням. Так, якщо особа у встановлений законодавством строк подала заяву про добровільну реєстрацію платником ПДВ і отримала від контролюючого органу пропозицію подати нову заяву, то після виправлення всіх недоліків така особа може подати до контролюючого органу нову заяву про добровільну реєстрацію не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку податкового періоду, з якого особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних. При цьому у такій заяві має бути зазначена така сама бажана дата реєстрації, що й у попередній неприйнятій заяві. Наказом 308 та Наказом 375 для проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб запроваджені нові процедури та документи (відомості) органів ДФС про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відтепер державний реєстратор або інший суб’єкт державної реєстрації направлятиме до органів ДФС запити для отримання відомостей про наявність/відсутність заборгованості, органи ДФС у відповідь – зазначені відомості. Крім того, встановлено єдиний строк у 10 робочих днів для призначення документальної позапланової перевірки платника податків, що припиняється (закривається), як у випадках прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, так й у інших випадках. 

 

Особливості виправлення помилок у формі № 1ДФ

  Порядок проведення коригувань у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) наведено у наказі Міністерства фінансів України від 13.01.2015р.  № 4. Насамперед, слід врахувати період, за який виправляємо помилки або неточності. Якщо недостовірні відомості виявлено у звітності, яка сформована та подана за звітний квартал до закінчення граничного строку його подання, у реквізитах розрахунку відмічається відповідна клітинка «Звітний новий». Якщо ж термін подання форми № 1ДФ вже минув - у реквізитах відмічаємо - "Уточнюючий". Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Реквізити «Порція», «Працювало за трудовими договорами (контрактами)», «Працювало за цивільно-правовими договорами» повинні відповідати тим, що були зазначені у звіті, який коригується. Слід враховувати, що методика виправлення помилок у формі № 1ДФ кардинально відрізняється від виправлення помилок в інших податкових деклараціях. Якщо помилка стосується ПДФО, то у розділі І Податкового розрахунку слід проставити інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Отож, у випадку виявлення помилки у попередній звітності, слід продублювати всі графи помилкового рядка та у графі 9 указати "1" – на його виключення. Щодо інформації, яку пропустили та не включили у попередню звітність – у рядку заповнюються усі графи та у графі 9 вказується "0" - на введення рядка. Тобто, в оновленій звітності має бути наведена інформація лише за рядками, які виправляються чи прибираються або ж додаються – в одних рядках буде зазначено інформацію, яка виключає попередньо задекларовані дані, в інших – відображається вірна інформація. Рядки з достовірними даними з раніше поданої №1ДФ дублювати не потрібно, оскільки це призведе до подвоєння інформації. Якщо ж виникла потреба уточнити раніше задекларовані дані щодо військового збору, порядок виправлення помилок наступний. Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у розділі ІІ Податкового розрахунку у рядку "Військовий збір - виключення****" потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку "Військовий збір" відобразити правильну інформацію. 

 

Якщо контрагент – нерезидент: нюанси оподаткування доходів

  Чинне податкове законодавство визначає окремий порядок оподаткування доходів, які отримує нерезидент із джерелом їх походження з України. Зокрема, дане питання регламентується нормами Податкового кодексу України та положеннями міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Податковий кодекс  визначає перелік доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України та ставки оподаткування у статті 141 ( пункт 141.4). Так, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, утримується податок, який сплачується до бюджету під час виплати на користь нерезидентів таких доходів: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. Якщо ж дохід виплачується за договорами фрахту, то він оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування. Також окремий порядок передбачено для виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами. Такі доходи оподатковуються під час такої виплати за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок. Відповідно до статті 3 Податкового кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Державна фіскальна служба України у листі від 28.01.2016р. №2815/7/99-99-12-01-03-17 надала перелік країн, з  якими на 01.01.2016 р. укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. Застосування норм міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, регламентоване положеннями статті 103 Податкового кодексу. Так, згідно з п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу податковий агент має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом податковому агенту документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу. Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Крім того, тлумачення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу" містить Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014р. № К/800/52155/13.. Так, "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як "запобігання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. 

В.о.начальника 

Крижопільської ОДПІ                                                 Л.С.Сузанська