У селі Стіна відкрито пам’ятник жертвам голодомору

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через багато років, жахливо згадувати про страшну трагедію, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю -  голодомор.  Як сталося, що без стихії, без засухи, без іноземного нашестя стільки людських життів були приречені на смертні тортури. То був штучно зорганізований  голод, масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на винищення українського народу… 

5 травня у селі Стіна в Провідну неділю після Великодня,  коли ми поминаємо наших предків та рідних, на місцевому кладовищі відбулось відкриття та освячення пам’ятного знаку «Пам’яті жертв голодомору та політичних репресій жителів с.Стіна  1932-1933, 1947 рр.». Участь у пам’ятній події взяли очільник села Іван Іванович Заяць, голова ФГ «Відродження» Сергій Петрович Сауляк, його заступник, провідний агроном  Сергій Іванович Сауляк та усі, хто того дня прийшов пом’янути своїх спочилих родичів.

Усі фінансові витрати з виготовлення, облаштування пам’ятного місця  та встановлення пам’ятника взяло на себе місцеве фермерське господарство «Відродження». 

«Ідея увіковічення земляків, життя яких обірвав голодомор 1932-1933 років, виникла уже давно, і ось цьогоріч нам вдалося  встановити меморіал на місцевому цвинтарі, там, куди, за свідченнями старожилів, в роки голодного лихоліття звозили померлих дорослих та малих стінян. У той трагічний період голодна смерть торкнулась 200 сімей села, - розповідає голова фермерського господарства Сергій Петрович Сауляк. – Візуальний вигляд скульптури підібрали самі, використовуючи інтернет-ресурси, лише трішки внесли зміни, в які включили також монтування площадки. Я  вдячний майстру Заяцю А.П. за встановлення пам’ятника та працівникам ФГ «Відродження» за значну допомогу та підтримку - Брижатій І.В., Комісарчуку Ю.В, Журавлю В.В., Житару А.В., Сауляку І.С. та Сауляку О.С.  В цю працю було вкладено не тільки матеріальні, а й духовні сили, адже пам'ять про земляків заслуговує такого визнання і шани».

З нагоди відкриття пам’ятника відбувся невеличкий мітинг, під час якого сільчани, будучи зворушені подією не стримували сліз. Учні  місцевої школи  під керівництвом вчителя історії, заступника з виховної роботи Л.В. Суботіної  та педагога-організатора О.В. Журавель підготували для присутніх невеликий історичний екскурс, розповідали про жахи 1932-1933 рр., про втрати та причини геноциду українського народу. Були згадані імена загиблих земляків, котрі вдалося віднайти зі свідчень старожилів та очевидців. Поділилась спогадами про страшні роки і старенька жителька села Комісарчук Ганна Фоківна,  коли їй, ще малій дитині, довелося бачити смерть багатьох знайомих та рідних. 

Право відкрити Меморіал було надано учням 11-го класу Стінянської ЗОШ І-ІІІ ст. А.С.Сауляк та М.В.Сироті.

Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам’ять всіх невинних жертв страшного голоду 1932-1933 років та запалили свічки Пам’яті.

Стінянський  сільський голова Іван Іванович Заяць й сільчани  дякували керівництву  ФГ «Відродження» за те, що не пошкодували кошти на таку велику справу. Не легко давалися слова й самому благодійнику, який висловив переконання, що скільки б років не минуло, ті страшні події мають бути у людській пам’яті. 

«Сьогодні декілька поколінь зібралося на відкритті пам’ятника – люди поважного віку, молодь. Дуже важливо, щоб всі ми пам’ятали чорні сторінки нашої історії і більше ніколи й нікому не дозволили їх повторити і повернути в наше життя. Хочу окремо подякувати  військовослужбовцям, які сьогодні охороняють наш мир та спокій, боронять нас і нашу землю, аби не допустити подібного», - підкреслив Сергій Петрович.

Освячуючи Меморіал, настоятель місцевої церкви імені Святого Миколая отець Микола  теж подякував благодійнику за добру справу, та підкреслив, що даний  пам’ятний  знак покликаний нагадувати нам, що наше майбутнє – в наших руках. І ми повинні просити в Бога, щоб давав нам наснагу до звершення добрих справ і оберігав від байдужості і вчинення зла.   

Голодомор 1932-1933 років – це наша спільна пам’ять, спільний біль, бо немає в Україні жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків, замучених голодом – це не просто жертви несправедливості режиму, це – винищені носії наших родинних традицій, духовних і моральних законів. Пам’ятаймо про це!