Податкова інформує:

Якщо у день звільнення не виплатили зарплату: що мають знати працівник та роботодавець 

Відповідно до норм Кодексу законів про працю роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, установи чи організації.  Якщо працівник в день звільнення не працював, то виплату має бути проведено не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (статті 47 та 116 Кодексу законів про працю). Статтею 117 Кодексу законів про працю передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме: у разі невиплати з вини працедавця належних звільненому працівникові сум, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отож, якщо звільнений працівник оскаржив у суді затримку розрахунку при звільненні, дохід у вигляді суми середньої заробітної плати  на підставі рішення суду нараховується за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий дохід оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування з відображенням у формі № 1-ДФ за ознакою "127". Згідно Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску. 

 

Уряд затвердив зміни до Порядку нарахування ЄСВ

Відтак постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 385 Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений постановою КМУ від 02.03.2011 р. № 178) приведено у відповідність до норм законодавства про ЄСВ, що діють з початку нового року. Постанова прийнята на виконання положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Зокрема: єдиний внесок для всіх категорій осіб встановлено в розмірі 22 відсотки бази його нарахування; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску змінена із 17 до 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 травня до 30 листопада - це 36250 грн.). 

 

З 1 липня 2016 року змінено декларацію з ПДВ

Головне управління ГУ ДФС у Вінницькій області інформує про те, що з 1 липня 2016 року (дня оприлюднення в «Офіційному віснику України») набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 25.05.2016р. №503, яким внесено зміни до податкової звітності з податку на додану вартість, яка затверджена наказом Мінфіну від 28.01.2016р. № 21. Оновлено редакцію Додатку 2 «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» та Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість. У Додатку 2 сума від’ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду відтепер розшифровується лише за періодами виникнення (місяць та рік). Відповідно, інформація стосовно постачальників та оплати за товари чи послуги або до Державного бюджету не відображається. Така інформація відтепер декларуватиметься в таблиці 2, яка з’явилася в оновленому Додатку 3. У разі формування від'ємного значення за рахунок ввезення товарів на митну територію України у графі 2 таблиці 2 зазначається власний індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Якщо від’ємне значення виникло внаслідок отримання від нерезидента послуг, місце постачання яких визначено на митній території України там має бути зазначено умовний ІПН "500000000000". 

Наступні нововведення теж стосуються додатків до декларації, а саме: 

- змінено додаток 5, в якому вказуються розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів – виключено рядки "300000000000" та "500000000000" таблиці 1 та рядок "усього за основною ставкою та ставкою 7 %" таблиці 2. 

- суттєвими є зміни до додатку 9 до податкової декларації з податку на додану вартість, в якому сільськогосподарські товаровиробники обраховують питому вагу вартості сільськогосподарських товарів/послуг, поставлених протягом дванадцяти послідовних звітних періодів. Отож, до податкового періоду, за який проводиться обрахунок відтепер включаються  дванадцять попередніх послідовних звітних (податкових) періодів сукупно,  без урахування поточного звітного періоду. 

- також набув редакційних змін додаток 10 до податкової декларації з податку на додану вартість. 

 

Зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість

З 1 липня 2016 року (дня оприлюднення в «Офіційному віснику України») набрав чинності наказ Міністерства фінансів України  від 25.05.2016р. № 503, яким внесено зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке регулюється наказом Мінфіну від 14.11.2014р. № 1130. Нововведеннями встановлено, що Додаток до реєстраційної заяви платника ПДВ, в якому зазначаються причини реєстрації або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу до контролюючого органу не подається. Також скасовано обов’язок платника щодо подання до заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ Додатку, в якому платник вказує причини анулювання реєстрації платника ПДВ. Нагадуємо, що законодавчі підстави як для реєстрації платника ПДВ, так і для її анулювання, як і раніше, зазначаються безпосередньо у самих заявах у відповідних розділах. 

 

Туроператор та ПДВ: нюанси оподаткування

Положення Податкового кодексу України встановлюють особливий порядок оподаткування податком на додану вартість діяльності у туристичному бізнесі, який відрізняється від загальноприйнятого. Насамперед, слід враховувати те, що згідно з статтею 207 Кодексу, туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, з метою оподаткування розглядається як єдина послуга. Згідно із Законом  України від 15.09.1995р. № 324 "Про туризм", який визначає загальні правові та організаційні засади реалізації державної політики України в галузі туризму, туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, що реалізується за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо). Туристичні оператори - це юридичні особи, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність. В разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту, призначеного для його споживання як на території України (внутрішній туризм) так й за її межами (міжнародний туризм), базою оподаткування є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок створення такого туристичного продукту. Суттєвим є те, що податкові зобов'язання по ПДВ у туристичного оператора при постачанні туристичного продукту виникають на дату оформлення документу, що засвідчує факт постачання туристичного продукту. Відповідно, на дату отримання туристичним оператором авансу за туристичний продукт податкові зобов'язання не формуються. Оскільки процедура формування податкових зобов’язань відмінна від загальноприйнятих, правила формування податкового кредиту теж особливі. По-перше, суми ПДВ сплачені під час придбання товарів чи послуг, які власне й формують вартість туристичного продукту (проживання туристів в готелях, вартість транспортних перевезень, організація екскурсій й т.п.), до податкового кредиту не відносяться та до бази оподаткування туристичного оператора не включаються. По-друге, при придбанні товарів та послуг, які не включаються у вартість туристичного продукту (оплата за електроенергію та опалення офісних приміщень, орендні платежі, придбання канцтоварів тощо), право на  податковий кредит у туристичного оператора виникає у дату отримання таких товарів або послуг, що підтверджується податковою накладною. 

Сектор організації роботи Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницький області