Дитинство без насильства

  Вважається, що кожна дитина — маленьке диво й велике щастя для своїх батьків. Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окриків і покарання, а підтримки. Жорстоке поводження з дітьми — проблема держави та кожної свідомої особистості. Прояви проблеми — в тисячах дітей, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або з дорослими, потерпають від важкої праці, побиття та насильства.

  Проблема жорстокості та насильства в нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Це пов'язано із багатьма соціально-економічними та психологічними чинниками, серед яких слід відзначити збільшення кількості неповних сімей в результаті розлучень та виїзду батьків за кордон, відвертої неконтрольованої пропаганди насильства та агресії в Інтернеті та на телеекранах. І цій проблемі працівники Томашпільського РЦСССДМ присвятили не один виховний захід в школах району. Виникає нове відчуття дорослості у дітей — перехід від дитячих форм поведінки до дорослого бажання проявити себе, інколи за будь-яку ціну. Часто таке визнання дорослості у підлітка набуває форм самоствердження за рахунок кривдження інших. Дитинство — це період відсутності дорослої відповідальності, узаконена залежність від турботи та економічної підтримки суспільства. Дитина є недієздатною в повному обсязі, але має всі людські права і, особливо, на захист від жорстокого поводження, від насильства різних видів і форм. Закон розрізняє чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне,сексуальне.

  Жорстоке поводження дітей щодо дітей виявляється в образливих прізвиськах; насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків; примушуванні до негативних дій (доведи, що не боїшся вчителя, що ти не гірший за інших — палиш, вживаєш наркотики), бойкоті, ігноруванні; відбиранні у слабших дорогих речей, грошей, їжі; погрозах, приниженнях; примусу до «служіння» сильному — нести портфель, бути на підхваті,чергувати тощо.

  Проблема ускладнюється тим, що діти часто соромляться, бояться розповісти про знущання над ними, звернутися до відповідних органів чи вважають це нормою, бо не знають іншого ставлення до себе. Діти переважно поверхово знають свої права, тому інколи не усвідомлюють, що зазнають жорстокого поводження. Часто про зазначені права не знають і батьки. Як наслідок, в особистості формуються переважно негативні якості: агресія, жорстокість, ненависть до світу, безцільність буття, жадоба неусвідомленої помсти або ж, у протилежному випадку, дитина починає шукати психологічний захист, опіку, безпеку в інших людей. Перенесене в дитинстві насилля залишає відбиток у свідомості людини на все життя. Жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів виявляється у приниженнях, побиттях, нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, особливості сім'ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо; непосильній праці, ігноруванні фізичних потреб дитини (заборона піти до туалету), існуванні «любимчиків» та «паріїв», підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання, авторитаризмі, вимогах без пояснень, недоцільних вимогах до зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми) і застосуванні дій щодо його покращення — підстригання власноруч, зняття прикрас тощо; розбещенні. Нерідко конфіденційна інформація щодо проблем дитини та її сім'ї розголошується і стає предметом обговорення у класному колективі, серед батьків, що травмує психіку, погіршує моральний стан дитини. За кожною з перелічених вище причин стоять людські долі, проблеми та негаразди. Саме на них необхідно звертати ретельну увагу соціальним педагогам, вміти розробляти запобіжні заходи, будувати роботу таким чином, щоб крок за кроком зменшувати вплив названих явищ.

  Отже, нехай основним методом виховання дітей буде не насильство. 

 

Директор РЦСССДМ                                            Г.Ю. Полтавська