Зустрічали як найдорожчу родину

  Знову вслухаємося в радіоновини, вдивляємось у телеекрани, коли повідомляють про події на сході нашої держави. Уже який місяць із завмиранням серця молимося, щоб там, на Донбасі, ворожа куля не обірвала ниточки життя наших захисників, наших синів і братів, наших коханих… Скільки їх, відважних синів Томашпілля,  несуть службу на передовій, другій та третій лініях оборони! І так хочеться зігріти їх у морозяні дні теплом свого серця, увагою, аби кожен з них відчув, що він не забутий, що його люблять і з нетерпінням чекають удома.
  У чергову поїздку на Донбас підприємець та волонтер Сергій Жмуд збирався, як завжди, з особливою відповідальністю. Намагався знайти все необхідне, що замовили в телефонній розмові воїни-земляки. А жалілися хлопці, що  при сильних морозах (27-30 градусів) у військовому однострої дуже холодно, немає обмінного взуття, аби хоча б висушити берци. Тому волонтер звернувся до небайдужих томашпільчан, знайомих, щоб допомогли забезпечити вояків теплим одягом. І люди відгукнулись: хтось знайшов у домашніх сховках дідівські кожухи, ватні штани, зібрали 6 мішків теплих светрів та кофт… Закупили для військових і 30 пар водонепроникного взуття ("дутики"). А ще для наших земляків підготували більше 60 ковдр, аби в хвилини відпочинку їх сон був спокійний.
  Рідні вояків, почувши, що готується до відправлення черговий гуманітарний вантаж, передавали своїм чоловікам та синочкам особисті посилки. Долучилися до формування вантажу з провізією і пересічні жителі району, працівники районної лікарні.
  І ось завантажена всім необхідним автівка вирушила з мирного Томашпілля на буремний Донбас. Помічником цього разу в Сергія Володимировича був демобілізований АТОвець, томашпільчанин Руслан Навроцький. "Батьки, дружина відмовляли мене від поїздки, - розповів Руслан, - але я не з чужих розмов знаю, як нелегко доводиться хлопцям. Там і нині служать мої друзі, там залишилася частка мого життя". Крім ролі помічника, у Руслана була ще одна почесна місія - він передав воякам групи швидкого реагування тепловізор, який свого часу подарували йому. "На війні тепловізор - це в нічний час друга пара очей вояка. Він врятував і, сподіваюсь, врятує ще не одне людське життя", - сказав колишній боєць. 
  Томашпільські волонтери відвідали наших земляків, які несуть службу в 44-ій, 92-ій, 28-ій бригадах, побували в районі населених пунктів Щастя, Червоний жовтень, Сі-верськ, Попасна, Часів Яр, Новоайдар. "Часто наші вояки перебувають не в самих містах чи селах, а їх військові частини дислокуються за 30-40 км від населених пунктів, у полі, - розповів, повернувшись з чергової поїздки, Сергій Жмуд, - і добиратись до них важко  й небезпечно". Проте це не лякало волонтерів, які намагались привезти кожному земляку гостинець з малої Батьківщини.
  Як найдорожчу родину, зустрічали їх у кожному військовому підрозділі. Мов діти, раділи вісточкам з дому, з насолодою смакували домашніми голубцями, варениками, відбивними, котлетами. Пригостили гостей свіжо-звареною солдатською кашею. І все допитувалися: як там на мирній Україні, як люди ставляться до подій, що відбуваються на сході, коли ж завершиться військовий конфлікт?
  "Ми побували як у спокійніших ра-йонах проведення АТО, так і на передовій, де не стихають канонади, - каже Сергій Жмуд, - і скрізь відчувається зневіра. Єдине, що гріє душу, як кажуть самі вояки, - це підтримка рідних, земляків, волонтерів. А тому ми знову й знову будемо їхати на схід, аби вогник віри в серцях не згасав".
Тетяна ЮЗВАК.
 
Всі новини
Категорії