Податкова інспекція повідомляє:

Щодо сплати учасниками бойових дій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

 

    Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Пунктом 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено надання фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. м, для житлового будинку/будинків - на 120 кв. м і для різних типів об'єктів житлової нерухомості - на 180 кв. м. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період (рік). Водночас сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування. Крім того, сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. 

 

Чи сплачує земельний податок за земельні паї учасник бойових дій?

  Статтею 281 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI чітко визначено категорії фізичних осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатись пільгами. Зокрема, звільнення від сплати податку поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (ст. 121 ЗКУ). Водночас до даного переліку не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв). З урахуванням викладеного, пільги щодо сплати земельного податку для пільгових категорій фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв), не передбачені і відповідно земельний податок за такі ділянки справляється на загальних підставах. Разом з цим згідно з п. 281.3 ст. 281 ПКУ від сплати податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. 

 

Щодо оподаткування доходів учасників бойових дій у вигляді банківських процентів

  Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок.   Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 20 відсотків. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Особливостей стосовно оподаткування даних доходів для окремих категорій платників не встановлено. Враховуючи викладене вище, доходи фізичної особи, що має статус учасника бойових дій, у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 20 відсотків. 

 

Гарантування законності та правопорядку – у пріоритетах діяльності ДФСУ

   Організація і порядок діяльності Державної фіскальної служби спрямована, насамперед, на захист прав і свобод громадян, а також гарантування законності та правопорядку в системі оподаткування. Тому слід детальніше  розглянути  співвідношення  двох понять «законність» та «правопорядок». Додержання законів є обов'язковою вимогою для всіх та основою державної дисципліни, необхідним елементом трудових, службових правовідносин. Ефективно функціонувати і виконувати завдання зі справляння податків (обов'язкових платежів), єдиного внеску, митних платежів органи ДФС можуть тільки за умови, що вся їх діяльність здійснюється в умовах законності, тобто методами і способами, передбаченими законом. Гарантії прав людини і громадянина – це відповідні зовнішні умови та фактори, які створюються державою для забезпечення нормальної реалізації та ефективного захисту громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів. Для того, щоб ці  гарантії  були  по-справжньому  дієвими, вони  повинні  являти  собою не просту сукупність  (накопичення) норм, принципів, різного роду умов, засобів, а виступати як єдина, злагоджена система. До складової системи гарантування прав громадян у податковій сфері належать гарантії-засоби. Дана група гарантій формується з нормативно-правових(юридичних), які закріплюють особливості правового становища громадян-платників податків і контролюючих органів, специфіку реалізації ними своїх прав та обов’язків, юридичні засоби охорони, захисту та відновлення прав, свобод і законних інтересів громадян. З метою реалізації та охорони прав людини і суспільства держава здійснює правоохоронну діяльність, створюючи для цього спеціально уповноважені правоохоронні органи. Предметом правоохоронної діяльності ДФС України є зміцнення законності, правопорядку та фінансово-бюджетної дисципліни під час реалізації податкової та митної політики держави. У своїй діяльності органи ДФС керуються законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основним правовим актом, що регламентує систему оподаткування в Україні, є Конституція України. Стаття 67 Конститу¬ції України серед інших обов'язків громадян України називає також сплату податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом. Органи ДФС можуть ефективно функціонувати і виконувати завдання зі справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) тільки за умови, що вся їх діяльність здійснюється в умовах законності, тобто методами і способами, передбаченими законом. Законність – це основа правопорядку в суспільстві, умова і необхідний елемент демократії. Перш за все,основою законності є верховенство закону і верховенство права. Під верховенством закону розуміють визначальну роль закону в правовій (юридичній) системі держави, у діяльності всіх суб'єктів права, насамперед державних органів і посадових осіб. Поняття законності реалізується як щодо системи органів ДФС, так і щодо суспільства в цілому. По-друге, законність розглядається як принцип, метод і режим. Законність є необхідним засобом і умовою діяльності органів ДФС України. Правопорядок трактується як реальне забезпечення та реалізація суб'єктивних прав, дотримання юридичних обов'язків усіма громадянами, посадовими осо¬бами, органами та організаціями. У юридичній літературі правопорядок визначається як певна система суспільних відносин, які ґрунтуються на основі права і законності, як заснована на праві і законності організація суспільного життя, що відображає якісний стан суспільних відносин, або як стан практичної підпорядкованості суспільних відносин, що виражає реальне практичне здійснення вимог законності. Отже, в діяльності органів ДФС законність означає здійснення усіх функцій у суворій відповідності до чинного законодавства. Правові норми регулюють усі головні сторони суспільного життя, гарантуючи права, свободи та законні інтереси людини. Вони забезпечують охорону людини від свавілля держави, її органів і протиправних дій з боку інших осіб. Законність – це основа правопорядку в суспільстві, умова і необхідний елемент демократії, основа загальнолюдських цінностей, і, відповідно, суттєва база правової та загальної культури. 

 

Правила оподаткування прибутку – 2015:  Різниці, що виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів 

    Як відомо, об’єкт оподаткування податком на прибуток передбачає обчислення податкового прибутку із джерелом походження з України та за її межами на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату, визначеного у фінансовій звітності (прибутку або збитку) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу.  Методика обчислення різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів викладена у статті 138 розділу ІІІ Кодексу. Отож, фінансовий результат до оподаткування збільшується: - на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; - на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта. Зменшення фінансового результату до оподаткування проводиться: - на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 Кодексу; - на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; - на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Підпункт 138.3.1 статті 138 Кодексу встановлює, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. Відповідно до п. 22 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій). Пунктом 14.1.138 статті 14 Кодексу надано визначення терміну «основні засоби» - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Нагадуємо, що вартісний критерій, який застосовується при визначенні основних засобів з  2500 до 6000 гривень змінився з 1 вересня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України від 17.07.2015р.  № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків". Пункт 138.3.2 статті 138 Кодексу визначає перелік основних засобів, які  не підлягають податковій амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування. По-перше, це вартість гудвілу. Гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Таке визначення наведене у пункті 14.1.40 статті 14 Кодексу, у якому також  зазначено, що вартість гудвілу не враховується під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл. По – друге, як і раніше, у податковому обліку не амортизуються витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих (тобто тих, які не використовуються в господарській діяльності платника податку) основних засобів. Особливу увагу звертаємо на те, що в податковій амортизації застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу. 

 

Правила оподаткування прибутку - 2015: Методи нарахування амортизації необоротних активів

  Відповідно до пункту 14.1.3 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Наказом  Міністерства фінансів України від 27.04.2000р.  № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" визначено, що об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;   АВ      ПВ-ЛВ , А річна =    n     =      n ;   АВ – амортизаційна вартість;  ПВ – первісна вартість;  ЛВ – ліквідаційна вартість ;  n - загальний строк корисного використання об'єкта . Ліквідаційна вартість це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Перевага цього методу у тому, що він простий та надає можливість планувати суми амортнарахувань у майбутньому. Недолік цього методу полягає у тому, що він  не враховує вплив морального зносу на зміну вартості ОЗ. 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Відмінність від прямолінійного методу: амортизаційні відрахування спочатку мають більше значення, а потім зменшуються; актив ніколи не може бути замортизованим до нуля, оскільки використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкту основних засобів, що амортизується. Суть цього методу полягає в тому, що в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів сума нарахованої амортизації буде найбільшою. Потім кожного наступного року вона зменшуватиметься і в останній рік нарахування амортизації буде найменшою. При цьому виходять з того, що на початок експлуатації відповідний об'єкт основних засобів ще є новим, тому діятиме ефективно, але в подальшому його ефективність знижуватиметься, витрати на ремонт зростуть. Цей метод належить до групи прискорених методів амортизації нарівні з методом прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом. Перевагою цього методу є те, що підприємство має можливість нараховувати значні суми амортизації у перші періоди використання основних засобів, недоліком – складність розрахунків. А річна =  БВ х НА річна, БВ -  залишкова вартість об'єкта на початок звітного року, НА річна - річна норма амортизації – у відсотках. Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі:  х 100%, де Н – строк корисного використання об’єкту основних засобів, років; ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.; ПВ – первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.   3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Перевагою цього методу є те, що підприємство має можливість нараховувати значні суми амортизації у перші періоди експлуатації основних засобів, недоліком – складність розрахунків. 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.  П’ятий – «виробничий метод» наразі не розглядається, оскільки в податковому обліку він не застосовуються. 

 

Щодо видачі митними органами сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1

  З 01 січня 2016 року передбачається впровадження економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Угода). Відповідно до вимог статті 17 Протоколу 1“Щодо визначення концепції «Походження товарів і методів адміністративного співробітництва” до Угоди (далі – Правила) сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. З метою забезпечення імплементації положень Угоди видано наказ Міністерства фінансів України від 18.11.2014 №1142 “Про Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони”, який набуває чинності з дня набрання чинності Угодою. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається у разі, якщо його потрібно пред’явити як доказ, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження, встановленим в Угоді, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Тобто сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який призначений для застосування до товарів тарифних преференцій у країнах ЄС.  Інформацію про ставки ввізного мита Митного тарифу Європейського Союзу розміщено у мережі інтернет.  Для отримання сертифіката експортер повинен пред’явити митниці: - заяву, що містить декларацію від експортера за встановленою формою; - заповнений відповідно до вимог Угоди бланк сертифіката (оригінал сертифіката, дві паперові копії сертифіката та його електронну копію); - документи, що підтверджують преференційне походження товарів відповідно до вимог Правил. За більш детальною інформацією стосовно отримання сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 звертатись до начальника митного поста або до управління адміністрування митних платежів та митно – тарифного регулювання (телефон 66-96-32). 

 

Заступник начальника Крижопільської ОДПІ,

начальник Томашпільського відділення                              О.Г.Білецький