Щорічні відпустки, порядок і умови їх надання

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.
На громадян, які виконують роботу за договором цивільно - правового характеру  право на відпустки не поширюється, оскільки їх укладення регулюється нормами цивільного, а не трудового законодавтсва.
Законом України "Про відпустки" встановлено, що щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток.
Основна відпустка - це така відпустка, право на яку мають всі працівники. Це є відмінністю основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток необхідні спеціальні підстави для їх одержання.
Щодо надання щорічних додаткових відпусток, то слід зазначити, що такі відпуски надаються працівникам: за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер праці; в інших випадках, передбачених законодавством.
У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону України «Про відпустки», тобто за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної і додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні.
Слід зазначити, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі є останній день відпустки.      
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, не містить воно й заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.  Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.  
Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
Працівникам у віці до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.       
 
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються  окремим категоріям працівників, визначених ст. 10 Закону України «Про відпустки».  
Черговість надання відпусток визначається графіками.  
Чинне законодавство встановлює право працівника на поділ щорічної відпустки.
Так, на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам , які мають право на щорічні відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності, настання строку відпустки у звязку з вагітністю та пологами, збігу щорічної відпустки з відпусткою у звязку із навчанням, виконання працівником державних або громадських обовязків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.
Також слід зазначити, що законодавством передбачена можливість відкликання працівника з щорічної відпустки. Таке відкликання може відбутись: за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог законодавства. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки встановлено постановою КМУ від 08.02.1995 р  №100 із внесеними змінами і доповненнями.
Заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Отже, право на відпустку – це гарантія встановлена державою.
 
 
Провідний спеціаліст відділу праці та соціально - 
трудових відносин управління праці та соціального 
захисту населення                                                                  
 
Вигодянська О.І.
 
Всі новини
Категорії