Віталій Бурденюк повернувся із зони АТО

Майже рік тому вапнярчанин Віталій Анатолійович Бурденюк, отримавши під час першої хвилі мобілізації повістку, не злякавшись і не вагаючись, з'явився до військкомату, звідки був мобілізований до військової частини у Білій Церкві. А через декілька днів тренувань у складі Білоцерківської 72-ої окремої механізованої бригади опинився в «гарячих точках» на Сході нашої держави. І вже там навчався військовому мистецтву, бойовим хитрощам, звикав до стрілянини і вибухів, життя в польових умовах, далеко від домівки і сім'ї. Саме там, пізнавши запах пороху і біль утрати, не раз дивлячись смерті у вічі, переосмислив життєві цінності і пріоритети, усвідомив значення слів "мир" і "спокій". Перші дні, місяці були нестерпно важкими і фізично, і психологічно. Дуже хотілося додому. Але підтримка рідних, друзів, колег, волонтерів і небайдужих людей додавали сил, віри і надії, що "вистоїмо, переможемо і скоро будемо вдома".

Правда у рідній Вапнярці бійцю вдалося побувати двічі за рік у короткотермінових відпустках, але не повернутись до своїх побратимів, в зону АТО, де не припиняються запеклі бої, й думки не допускав. На жаль, як зізнався Віталій, з його роти із 103 чоловік 60 таки не повернулися.

Мовчазний і стриманий, кремезний і сильний чоловік, ніяковіє перед фотокамерою й не охоче розповідає про побачене впродовж року й пережите, але свій відбиток воно залишило не лише у його серці, а й на обличчі… 

Проте друзі й колеги, захоплюючись його мужністю й відважністю, кажуть: "Наш Віталій постійно був на передовій. Брав участь у боях за Петровське, Старобешеве, Миколаївку …".

Бої показали, що навіть за короткий термін, який був відведений на бойову і тактичну підготовку, вояки змогли опанувати прийоми, що дали змогу відбивати атаки противника під час оперативного оточення в кількох "котлах".

За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України старшого сержанта Віталія Бурденюка нагороджено Орденом Богдана Хмелиницького ІІІ ступеня.

У понеділок демобілізований Віталій Бурденюк повернувся додому, де на нього чекали і щоденно молилися за його швидке повернення кохана дружина Ірина, любимі донечки Анастасія і Юлія. З нетерпінням мужнього захисника, надійного і відповідального працівника чекали і його колеги - колектив Вапнярської селищної ради, де він працює заступником селищного голови. Тож сьогодні Віталій уже звикатиме до мирного життя.

Катерина БЕРІЛ.

 

 

Автор фото РКП "Редакція газети і радіомовлення "Томашпільський вісник"