В Колоденці зустрічали своїх героїв

  Днями в Колоденському будинку культури відбувся захід, присвячений воїнам-односельчанам, які приїхали в короткотермінову відпустку, щоб побачити своїх рідних, пройтися знайомими стежками,  хоч на деякий час стати тими людьми, яким не потрібно щомиті хапатися за зброю. 

  У будинку культури підтримати своїх захисників зібралися жителі села. Були тут і старі, і молоді, особливо діти, яким усе було цікаво. І ось, під керівництвом завідуючої сільським клубом та бібліотекою Поліни Фуштей, ведучі, сестри-близнята Карина та Вікторія Щирові, розпочали святковий захід. Урочисто й виважено промовляючи до глядачів, вони нагадували всім про вічні істини, про тих людей, які захищають кордон Батьківщини, і тих, хто допомагає воїнам вистояти у запеклій боротьбі з ворогом і в духовному плані - із самим собою. І по закінченні пісні "Не спи, моя рідна земля" у виконанні Поліни Фуштей під дружні оплески всіх присутніх, які підвелися при їх появі, солдати увійшли до приміщення. Суворі, сер-йозні, стримана хода, невловима настороженість у кожному русі - як швидко в їхній поведінці знову з'явиться легкість та розважливість звичайного сім'янина? Володимир Воробйов, Микола Мазалевський, Дмитро Скороход, Юрій Приходько - чотири воїни, справа яких у зоні бойових дій ще не закінчена. 

  З привітальним словом до всіх присутніх звернувся сільський голова Віктор  Накорнєєв і висловив глибоку вдячність воїнам, волонтерам, усім тим, хто захищає батьківщину і допомагає солдатам протриматися на фронті. Сільський голова також назвав земляків, які на сьогодні з гідністю несуть службу у лавах Збройних Сил України: Миколу Накорнєєва, Олександра Зозулю, Віктора Пудрика, Юрія Скрипника, Іллю Безсонова, Сергія Іванюка, Василя Дашківського, Сергія Рекила, Івана Бендерського, Олега Вершигору. "Дорогі наші воїни, - додав на завершення своєї промови Віктор Сергійович, - наші захисники, ми низько вклоняємось вам і вашим рідним. Незабаром ви знову повернетесь у ваші частини, але прошу пам'ятати: вас чекають не тільки рідні та близькі, а й уся громада. Ми пишаємось вами і благаємо: бережіть себе, повертайтесь додому живими". 

  На заході був присутній голова ГО «Учасників бойових дій АТО» Олексій Маслов, який подякував усім тим, хто прийшов підтримати своїх земляків, і, побажавши солдатам відпочити та набратися сил, від вапнярської громадської організації учасників бойових дій у зоні АТО вручив солдатам подарунки. До побажань приєднався і настоя-тель Свято-Покровського храму с. Колоденка протоієрей Олексій, який у досить-таки категоричній манері довів до відома всіх одну просту істину: якщо ми не будемо захищатися, вороги прийдуть до нас, у нашу хату.

  Під час заходу до болі знайомою піснею "Гей, плине кача…" була оповита хвилина мовчання, якою всі присутні в залі вшанували пам'ять загиблих земляків Віктора Саванчука, Ігоря Гаврилюка й Анатолія Дубчака та всіх солдатів, які віддали життя, захищаючи Україну. А слухаючи пісню "Мамо, не плач…" з її рядками "…вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама", матері не могли стримати сліз, і навіть діти на певний час принишкли. Такий же відклик у душі знайшовся й у воїнів, коли Поліна Фуштей зі своїм сином Павлом заспівали дуетом пісню "Ой чого ж ви, мамо, посивіли рано".

  Активна дівчинка Ярослава Жученко внесла оптимістичну, веселу нотку в торжество піснею "Україночка", їй із танцювальною програмою допомагали Анна Бабій та Дарина Слободян. Ця невгамовна українська Скарлетт О'Хара пізніше ще раз підняла настрій глядачам, заспівавши "А я бажаю вам добра". Розчулення й усміш-ку викликала у всіх і пісенька "Крапелька дитинства" у виконанні маленької Даринки Слободян.  

І от Поліна Фуштей, заговоривши з воїнами про танці, нарешті змогла викликати у постійно зібраних і зосереджених чоловіків справжні усмішки. Щоб за-кріпити цей ефект, з танцювальним сюрпризом виступили Вікторія Фартушна, Леся Кушнір, Максим Побережний і Дмитро Ревізор. За декілька хвилин юнаки та дівчатка і глядачів запалили, і самі на сцені добре зігрілись. А після танцю Вікторія Фартушна, промовляючи від імені всіх дітей, сильним, звучним голосом у пісні "Хочу жити без війни" немовби закликала всіх до змін. 

  Уже перші рядки пісні "Запалю свічку", судячи з поглядів, пройняли серця всіх, хто був присутній у залі, і стали своєрідним посланням до поколінь сьогоднішніх і прийдешніх, головне завдання для яких – "…щоб у цім краю не проливали крові, щоб у цім краю не більшало могил". Коли погасло світло і на сцену під час виконання музичної композиції вийшли діти із запаленими свічками, такі ще невинні, з надією на краще в очах, настала ще одна хвилина мовчання. 

  Крім музичних сюрпризів, усі діти підготували для своїх захисників й інші подарунки. Вікторія Фартушна, наприклад, сплела 12 жовто-блакитних браслетів з атласних стрічок для воїнів-земляків, Сашко Скорик вручив свій малюнок дядечкові Миколі Мозалевському, а Аліна й Артем Безсонові передали свої дарунки татові, який зараз на фронті. 

 На завершення прозвучала пісня-наказ "Повертайся живим", що її розпочала соло Вікторія Фартушна і яку далі підхопив весь зал. Старанно співало юне покоління, не соромлячись своєї безпосередності, особливо дітлахи, викликаючи цим попри серйозність моменту щиру, лагідну посмішку на обличчях бійців і вкотре нагадуючи: діти та їх мирне, щасливе майбутнє - це найголовніша мета, заради якої взагалі варто боротися.

Ірина МАЗУР.